Життя триває. Іноді варто собі про це нагадувати. Сама точно не певна, навіщо.
В жж Фрая ( http://chingizid.livejournal.com ) новий конкурс. Крутезний - читання заявок учасників підіймає настрій. А ідея взагалі - активує спогади у моїй голові. З книжками Макса пов'язано - прямо чи асоціативно - багатенько штук в моїй голові.
Ця історія починалась із покупки помаранчевих книжок. Першу приніс додому брат, тож вона рахується умовно). Другу я купила на свої кишенькові десь за тиждень - як зараз пам'ятаю, що це була неділя, я поїхала на Петрівку і купила книжку за 8 грн. На третю моїх кишенькових запасів вже не вистачало, тож довелось просити частину сумми в мами. Мама теж читала ці книжки, тож цей том вона взяла в санаторій, щойно я його дочитала. На четверту книжку я брала гроші в брата то було кілька гривень монетками. На п'яту назбирала своїх кишенькових - а слід зазначити, що в той період їх було не багато і витрачала я все саме на книжки. З шостою я пішла до сестри (ну логічно, всіх просила, а її ні). Сьому вдалось купити після невеликої перерви, і дорожче аж на гривню (а це було суттєво для мене, учениці дев'ятого класу).
Потім так склалось, що наступні книжки пропали із продажу - 2002 рік, зміна видавництва і все таке. Для мене цей рік, а вірніше друга його половина був найпаскуднішим періодом в житті. На щастя, на момент моїх життєвих трагедій в мене вже були мої книжки. В той час я перечитувала їх раз за разом... і вірила в ідею з повісті "Жертвы обстоятельств". Особливо в неї.
Наступним був період, коли я знайшла собі літературних однодумців та ділилась книжками з народом зі школи. З однокласниками, народом з паралельних класів, потім - з молодшими дівчатами. Веселий був період, тоді "в обороті" могли бути одночасно 5-6 книжок. В моїй кімнаті на стіні були налпіки з цитатами, у щоденнику ж фрази з книжок траплялись через сторінку.
В інституті почалась зелена серія. Ми з подружкою ділились книжками, купуючи їх по черзі. Точно пам'ятаю, як з однією із "Хронік" я святкувала новий рік - але не пригадую, який то був рік і яка була книжка.
Працюючи, я перечтала все послідовно, частинами і врізнобій. Кілька разів. Ділитись із кимось було вже якось не обов'язково - всі і так знали про книжки Макса - або мені так здавалось.
Робота особлива трохи іншим - тим, що мої уявлення про колег та робочий процес формувались як раз історіями про "малое тайное сыскное войско". Моє уявлення про кафешки і ресторації також формувалось під впливом саме цих книжок. Натхненне використання спецій і прянощів в процессі приготування їжі - привіт від зеленої серії та кішки Тріши. А ще - значна частина мого ставлення до прогулянок містами перекликається з численних прогулянок Макса. Ще є повно всяких штук, які складніше відстежити теж стали важливими для мене саме завдяки отим книжкам.
За останній рік я знову перечитала і "Хроніки" і "Лабіринти" - рази по 2-3 кожну книжку. І нову книжку зі "Сновидінь" встигла прочитати тричі, хоч вона й вийшла тільки цієї осені. Я люблю і "Казки старого Вільнюса" і книжки поза циклами... Вони змінюють мій настрій і мене саму. Забавно, але їх добре читати і у лікарні і у відпусці - тобто в полярних по самопочуттю і настрою ситуаціях. Можно написати чимало слів, але я все одно передам лише частку того, що означають ці історії.
До чого я веду це все? Я і сама не знаю. Але іноді варто нагадати собі про те, якою важливою буває правильна історія в правильний момент.
p.s. а магазин де можно купити електронні книжки тут http://maxfreibooks.net
В жж Фрая ( http://chingizid.livejournal.com ) новий конкурс. Крутезний - читання заявок учасників підіймає настрій. А ідея взагалі - активує спогади у моїй голові. З книжками Макса пов'язано - прямо чи асоціативно - багатенько штук в моїй голові.
Ця історія починалась із покупки помаранчевих книжок. Першу приніс додому брат, тож вона рахується умовно). Другу я купила на свої кишенькові десь за тиждень - як зараз пам'ятаю, що це була неділя, я поїхала на Петрівку і купила книжку за 8 грн. На третю моїх кишенькових запасів вже не вистачало, тож довелось просити частину сумми в мами. Мама теж читала ці книжки, тож цей том вона взяла в санаторій, щойно я його дочитала. На четверту книжку я брала гроші в брата то було кілька гривень монетками. На п'яту назбирала своїх кишенькових - а слід зазначити, що в той період їх було не багато і витрачала я все саме на книжки. З шостою я пішла до сестри (ну логічно, всіх просила, а її ні). Сьому вдалось купити після невеликої перерви, і дорожче аж на гривню (а це було суттєво для мене, учениці дев'ятого класу).
Потім так склалось, що наступні книжки пропали із продажу - 2002 рік, зміна видавництва і все таке. Для мене цей рік, а вірніше друга його половина був найпаскуднішим періодом в житті. На щастя, на момент моїх життєвих трагедій в мене вже були мої книжки. В той час я перечитувала їх раз за разом... і вірила в ідею з повісті "Жертвы обстоятельств". Особливо в неї.
Наступним був період, коли я знайшла собі літературних однодумців та ділилась книжками з народом зі школи. З однокласниками, народом з паралельних класів, потім - з молодшими дівчатами. Веселий був період, тоді "в обороті" могли бути одночасно 5-6 книжок. В моїй кімнаті на стіні були налпіки з цитатами, у щоденнику ж фрази з книжок траплялись через сторінку.
В інституті почалась зелена серія. Ми з подружкою ділились книжками, купуючи їх по черзі. Точно пам'ятаю, як з однією із "Хронік" я святкувала новий рік - але не пригадую, який то був рік і яка була книжка.
Працюючи, я перечтала все послідовно, частинами і врізнобій. Кілька разів. Ділитись із кимось було вже якось не обов'язково - всі і так знали про книжки Макса - або мені так здавалось.
Робота особлива трохи іншим - тим, що мої уявлення про колег та робочий процес формувались як раз історіями про "малое тайное сыскное войско". Моє уявлення про кафешки і ресторації також формувалось під впливом саме цих книжок. Натхненне використання спецій і прянощів в процессі приготування їжі - привіт від зеленої серії та кішки Тріши. А ще - значна частина мого ставлення до прогулянок містами перекликається з численних прогулянок Макса. Ще є повно всяких штук, які складніше відстежити теж стали важливими для мене саме завдяки отим книжкам.
За останній рік я знову перечитала і "Хроніки" і "Лабіринти" - рази по 2-3 кожну книжку. І нову книжку зі "Сновидінь" встигла прочитати тричі, хоч вона й вийшла тільки цієї осені. Я люблю і "Казки старого Вільнюса" і книжки поза циклами... Вони змінюють мій настрій і мене саму. Забавно, але їх добре читати і у лікарні і у відпусці - тобто в полярних по самопочуттю і настрою ситуаціях. Можно написати чимало слів, але я все одно передам лише частку того, що означають ці історії.
До чого я веду це все? Я і сама не знаю. Але іноді варто нагадати собі про те, якою важливою буває правильна історія в правильний момент.
p.s. а магазин де можно купити електронні книжки тут http://maxfreibooks.net
Немає коментарів:
Дописати коментар