Літо. Почалось чудово - морем, спекою, дельфінами і йогою. Потім ми з чоловіком зайшли в M&S і я набрала собі купу білизни. Мене натурально понесло... тож ми винесли з магазу 20 пар трусів для мене. Різні кольори, малюнки "в зірочку", "в горошок", "смугасті" - все як я люблю)) мені реально було важко втриматись і винести не 4 пачки трусів, а скажімо 6... чи 8... (кожна пачка по 5 шт). Заразом також взяла 2 пари бра, бо давно було пора:). Забавно, що щаслива я тим же вечором поділилась покупками із сістером - просто бути щедрою, коли відчуваєш себе "володарем купи трусів".
А в середу ми нарешті отримали ключі і відвідали свою нову квартиру. Знову таки забавно - я відчуваю цю квартиру своєю значно більше, ніж ту, в якій живу, чи ту, де живе сістер - хоча формально вона належить Артему, а ці дві за документами на 1/3 і 1/2 мої. І мені подобається мій новий дім, в мене вже є якісь ідеї що до того, яким я хочу його зробити. Кума різних ідей.
А в четвер і сьогодні я більшу частину часу тупила. Ну як тупила - я розмальовувала календар, грала і малювала з малим, гуляла на вулиці, ходила на йогу (вчора) і затарилась всякою їжею (знову ж таки вчора). Сьогодні хотіла потренуватись, але лінь виявилась сильнішою.
Останнім часом частіше катаюсь за кермом. Це легше робити регулярно, втім мене все одно дратує те, що я туплю. І ще мене дратують наші дороги, бо звикнути до них значно складніше, ніж навчитись власне керувати авто. Я знаю, що можна навчитись їздити по дорогам з ямами, але я оце серйозно думаю над питанням чи варто це робити. І так, в центр я принципово обираю їхати на метро (якщо без малого, звичайно). Дратують мене ті пробки та паркінг.
Бабуся видала сьогодні перл - купила малому майку та шорти. Розміром на 7 років. Ладно, що я просила її нічого не купувати взагалі, але купувати двохрічній дитині речі для семирічної то трохи занадто. Вона сходила в магазин поміняти речі. Принесла речі для чотирьохрічки. Як можна щодня спілкуватись з дитиною і не помічати її розмірів - загадка. Як можна на 5 зайвих сантиметрів казати "не таке воно вже й велике" - ще одна загадка. Я вже не кажу про ідею вдягти на голу дитину не випрану білизну *facepalm*.
Хочеться зробити ремонт якнайшвидше та звалити подалі від такої опіки.
Ох, прийшло моє сонечко:)
А в середу ми нарешті отримали ключі і відвідали свою нову квартиру. Знову таки забавно - я відчуваю цю квартиру своєю значно більше, ніж ту, в якій живу, чи ту, де живе сістер - хоча формально вона належить Артему, а ці дві за документами на 1/3 і 1/2 мої. І мені подобається мій новий дім, в мене вже є якісь ідеї що до того, яким я хочу його зробити. Кума різних ідей.
А в четвер і сьогодні я більшу частину часу тупила. Ну як тупила - я розмальовувала календар, грала і малювала з малим, гуляла на вулиці, ходила на йогу (вчора) і затарилась всякою їжею (знову ж таки вчора). Сьогодні хотіла потренуватись, але лінь виявилась сильнішою.
Останнім часом частіше катаюсь за кермом. Це легше робити регулярно, втім мене все одно дратує те, що я туплю. І ще мене дратують наші дороги, бо звикнути до них значно складніше, ніж навчитись власне керувати авто. Я знаю, що можна навчитись їздити по дорогам з ямами, але я оце серйозно думаю над питанням чи варто це робити. І так, в центр я принципово обираю їхати на метро (якщо без малого, звичайно). Дратують мене ті пробки та паркінг.
Бабуся видала сьогодні перл - купила малому майку та шорти. Розміром на 7 років. Ладно, що я просила її нічого не купувати взагалі, але купувати двохрічній дитині речі для семирічної то трохи занадто. Вона сходила в магазин поміняти речі. Принесла речі для чотирьохрічки. Як можна щодня спілкуватись з дитиною і не помічати її розмірів - загадка. Як можна на 5 зайвих сантиметрів казати "не таке воно вже й велике" - ще одна загадка. Я вже не кажу про ідею вдягти на голу дитину не випрану білизну *facepalm*.
Хочеться зробити ремонт якнайшвидше та звалити подалі від такої опіки.
Ох, прийшло моє сонечко:)
