Вівторок

Останній день вересня і день народження моєї сестри. Я вже й сама не пам’ятаю як і коли почала звати її "сістер" замість українського чи російського слова. Хоча Анею я її теж кличу доволі часто.
Сьогодні ми знову кудись їздили і щось робили. Тобто відвідали банк (з аналогічним вчорашньому, тобто негативним результатом), магазин (святкові тортики), роботу (Аня - свій офіс, а я просто прогулялась навколо Л9), ботанічний сад... Ввечері Аня знову ходила на прогулянку, але вже без мене - я відчула головний біль, закинулась таблеткою і трохи поспала.
В ботсаду кльово. Мій улюблений бассейн-фонтан перебуває на стадії оновлення. Площу навколо нього вклали свіжою бруківкою, стару плитку в самому басейні вже прибрали (вона була жахливою), нова облицовка поки що не готова. Зробили нові сходи замість старих кривеньких. Трохи шкода лавок, на яких я сиділа після нічних змін - але я думаю, що вони повернуться після завершення ремонту.
В повітрі відчувається подих осіні. Пожовкле листя на деревах, каштани та жолуді під ногами, квітучи хризантеми - це всього лише видима частина невідворотніх змін. Моє ставлення до цієї пори року завжди трохи протирічило саме собі. Знадобилось чимало часу, щоб полюбити прояви осені, радіти їм. В мені досі живе ідея записати деяки з моїх спостережень. Роки чотири, як живе. Можливо я таки зроблю це - колись.
Але на сьогодні я завершу свої записи. Настрій змінився;)

Понеділок

Понеділок вийшов насиченим. Зранку разом із сістером і малою відправились в банк. Банк довго морочив нам голову (власне більше сістеру, я в цей час присипляла малу) і так і не погодився зробити те, що нам потрібно. Забрати депозит в долларах в наш час - це велика проблема. Навіть якщо термін депозиту скінчився у червні, тобто банк і так тримав ці гроші на три місяці довше.
Потім ми ходили в ювелірку. Сістер вирішила зробити мені подарунок на день народження. Іронія в тому, що мій день народження у травні, а її буде завтра. Ми навіть знижкою іменинника скористались - 20%. Тож тепер у мене є гарненька каблучка. Мінус в тому, що до цієї каблучки є такі самі сережки і я тепер їх собі хочу.
Після ювелірки був час рибної лавки (тобто великого магазину "Дари моря") де ми придбали собі рибки на вечерю. Додому ми повернулись втомлені і голодні. Каріна повідомляла про свій стан доволі голосно, тож останні пару кварталів ми майже летіли (я кульгаючи). На підступах до будинку зустріли тата. Як виявилось, він домовлявся із сістером про зустріч, а я була не в курсі. Отже вдома ми швиденько перекусили і побігли-поїхали далі. Цього разу не тільки з візком, а й машиною. Сістер хотіла на СТО і в лікарню. Туди і потрапили.
Восьма вечора з нашим режимом відчувається приблизно як 10-11 зі звичайним. Це навіть якщо враховувати, що вдома я прокидаюсь приблизно в той самий час - о восьмій ранку. У сістера багато енергії та наполеонівські плани - не тільки зараз а й взагалі. Це чудово для неї але складно для мене - і завжди так було.

Останнім часом

Сиджу на кухні, слухаю як верещить племінниця. Їй вже час спати, сістер із нею. Вечір неділі - час підбивати підсумки тижня. Музичним фоном вмикаю новий альбом поетів. Завантажила його зовсім свіженьким (чоловік поділився), розархівувала для прослуховування тільки зараз. Нічого дивного, якщо чесно. Концерт поетів у жовтні, ми вже придбали квитки. Це буде вже вп'яте для нас.
Їздили із сістером в магаз. Вона хотіла сумку, схожу на мою - її і придбала. Я собі теж купила - майже як у вішлісті. Малюнок як на фото, але побільше та сіро-коричневого кольору. Звичайно, я не втрималась і купила речей малому - олімпійку, футболку та шкарпетки. Начебто всі речі потрібні, хоча без них і можно було б обійтись. Не хочу обходитись...
Відсвяткували ДР хрещеника. Ось у кого купа іграшок, яка стає дедалі більшою. Збирали подарункові конструктори разом. Я з Іллюхою будувала будиночок, кумів зацікавила рятувальна станція "по інструкції", кум сконструював ескаватор (вибір Артема). Хай там як, але я досі обожнюю дитячі конструктори. Тож трохи шкодую, що в моєму дитинстві не було таких можливостей і водночас чекаю на той час, коли Дані буде цікаво у це гратись.
Довго вагались, чи брати на вчорашнє свято малого. Зрештою взяли, та приавильно зробили. Йому було весело і цікаво. За мене він хоч і чіплявся у фіналі, але більшою мірою через втому, ніж через щось інше. Спочатку ж взагалі зацікавився кицькою більше, ніж мамою. Забув мене трохи.
Донецькі бабуся з дідусем успішно повернулись додому. Дуже раді були їх побачити - вони прекрасні люди. Бабуся досі гарна, хоч їй вже більше семидесяти. Хоча ще питання, що зберігти з роками складніше - ясний розум, чи струнку фігуру. Хай там як, я їх дуже люблю. Переживаю щоразу, як читаю новини про чергові обстріли в їх районі (а вони там щодня). Сподіваюсь, що війна скінчиться і ми знову приїдемо до них в гості.
Такі ось мої справи. На цьому закінчуватиму цей пост, але можливо ще допрацюю попередній;)

Минулого тижня

Час швидко плине - осінь щойно почалась, але календар показує 11 її день. В мене новин не багато, мабуть тому я й не пишу. Застудилась, в малого теж соплі, та й свекруха щось жаліється на самопочуття - мабуть вірус якийсь до нас дістався. Прийшла до мене муза прибирання - трохи посовала меблі, вигрібла купу сміття, розворушила речі.

Провела часткову інвентарізацію Данилових іграшок. З 131 бусини (3 різних дерев'яних набори) знайшлось 125. Тобто втрати меньше 5%. Поки що сховала цю частину іграшок і лего - вони останнім часом мало його цікавили. Хіба що розкидати він їх любить. Потім знайшла ще 2 детальки, але мабуть мої старання такі марні - Даня вже знайшов та розкидав бусини черговий раз.

Знайшла втрачену кілька місяці тому деталь пазлу. Це справжня знахідка, я дуже переживала, коли Даня її посіяв (відчепив від зібраної картинки і кинув кудись). Це нагадує про те, що пазли треба зібрати "під скло" та повісити у великій кімнаті. Та й ті, що висять зараз також потребують уваги - улюблена дівчина в червоному висить нерівно, ще на одній картині тріснуте скло.

В мене є майже всі пазли з цієї серії: http://www.crisortega.com/english/puzzles-en.htm - не вистачає лише двох - CELTIC CROSS і GOLD JEWELLRY. Просто їх досі не продають у нас... а ще я давно не знаходила часу та можливості на це хоббі. Варто згадати - OWL і SILENT HILLS лежать собі в коробках навіть не зібрані, а це неподобство. А ще артбуки ховаються у шафі, вони дуже-дуже крутезні, хоча й потребують певних зусиль (англійською я читаю далеко не так добре, як мені б хотілося). Хоча це ідея...

Щось звичайне

Час плине, а я майже не лишаю записів. Що в мене відбувається?..

Вчора був складний день - малий погано себе почував вночі, ми не виспались, зранку до лікарні поїхали, потім він вередував сильно. Якесь харчове отруєння (скоріш за все) доволі неприємне. Нам не сподобалось. План "відмова від ГВ" частково перекривається з дієтою малого. Для мене це складно.

Нарешті дісталась до перукарні. Оновила свою зачіску, нічого кардинально не змінивши. В 15-20 років було прикольно експериментувати із різними кольорами волосся. Зараз при фарбуванні я корегую лише відтінок та тон фарби, близькі до натуральних. "Рідний" колір мені подобається найбільше.

Сьогодні знову (після 2 місяців перерви) сіла за кермо. Навіть не помітила що щось болить, тож водійський сезон знову відкрито. Можно записуватись до косметолога, та й взагалі подорожувати кудись. Перерва трохи помітна по тому, що довелось приділяти значно більше уваги звичайним діям - як воно і буває в таких ситуаціях.

Прагну поспати подовше, але якось воно не виходить (хоча того тижня мені, як хворій, дісталось більше сну, ніж я очікувала). Застуда майже минулась, все чекаю, коли вона минеться зовсім, та я про неї забуду.

Це все на сьогодні.

Думки останніх днів літа

Ось і промайнуло спекотне літо. Дурне поранення дещо зіпсувало його половину - бо воно досі не загоїлось повністю. Я все одно кілька разів на день чіпляюсь ногою за щось, відчуваю різький біль та кляну того, через кого це зі мною трапилось.

Крики декого про те, що "треба відпустити Донбас" чи "раз вони не за Україну, то вони заслужили..." нагадують мені про те, як я кляну свою ногу та думаю позбавитись від неї разом із болем, що в ній відчуваю. Зупиняє те, що такий підход - ніфіга не вирішення проблем. Мені все одно буде боліти, війна все одно так не закінчиться. Лишається лікування - болісне та не завжди ефективне.

У школах біля дому лунав перший дзвоник. Він сьогодні відпрацював замість будильника - разом із Данилом. Тішить, що нарешті оновили репертуар пісень - від радянських до сучасних. Питання традиційне "чому не можно було зробити цього раніше?". Та мабуть це просто віддзеркалення тенденцій нашого соціуму. Однак я досі вважаю, що можно не тількі відповідати на настрої суспільства, а й створювати їх.

Вчорашнє відвідання сістера зародило в мене думку, яку варто подумати як слід. Вона народилась із жартів і обговорення енергетичної кризи в країні. Щось про те, що сьогодні моя спеціальність актуальна як ніколи раніше. Я ж закінчувала інститут енергозбереження та енергоменеджменту, а потреба в енергетиках зараз однозначно зростає. Може варто оновити свої знання та почати пошук роботи саме в цій галузі?..

Що до субботи, то ми (нарешті!) відвезли трохи речей для біженців. Я відчула себе на кілька килограмів легше, а на полицях з'явилось місце для чогось новенького. Також розбір речей частково вирішив проблему екіпіровки свекрухи - вона їхала до нас в спеку і не думала, що затримається надовго. Власне як і багато хто. В мене ж із часів вагітності лишилася купа великих светрів, штанці та сукні. Мені досі трохи складно допомогати незнайомим людям, але знайомим я готова віддати купу всього - дома занадто багато всякого мотлоху.

Я не люблю прибирати, але змушена це робити. Тому я обираю зручне приладдя, з яким на прибирання потрібно значно меньше часу. Мене тіпає від ідеї миття підлоги звичайною ганчіркою, руками. Кілька разів на день. Тож нещодавно ми вкотре накупили іграшок для малого - щітку, совок, швабру, ганчірки. Малий задоволено бігає з ними по дому, несе прибирання і чистоту. А я просто вкотре пробую навести лад навколо... зі змінним успіхом. Дивуюсь від того, що свекруха може не знати простих речей - наприклад того, як користуватись телескопічною ручкою швабри. Це наводить на думки про те, скільки людей теж досі користуються старими методами (прибирання і не тільки) з низьким ККД.