Чергові вихідні промайнули хоч і швидко, але не так весело - малий захворів. Температура, нежить, запалення в горлі. Фактично перша така його хвороба - до цього були соплі пару разів та один день температурив з якимсь ГРВІ два тижні тому. Дивно, коли твоя дитина хворіє - замість звичайних справ займаєшся зовсім іншим. Він хниче й потребує мами, сну, ліків. Намагаєшся дати це все...

В п'ятницю чоловік привіз-таки "Ранній старт" - дитячий спортивний комплекс. З цього приводу зробили вдома невелику перестановку (вона фактично продовжила попередні). Тепер мій "підлітковий диванчик" живе в кутку на кухні, а його місце у великій кімнаті займає Данилов міні-майданчик. Тепер все це чекає на той час, коли Даня одужає і зможе повноцінно лазати і гратись.

Що до мене, то я лазаю вже зараз... так би мовити - згадую дитинство, коли вся дитяча кімната була місцем для лазання. Це було крутезно. З рештою, це одна з тих речей, які я свідомо переношу з свого дитинства в дитинство своєї дитини (хе-хе). Більше того, я думаю що те, що ми поставили зараз - це тільки початок на цьому шляху.

Будемо дивитись, куди приведе нас ця дорога.