Різне...

Знову вечір, малий нарешті заснув...

Кілька днів тому чоловік приніс додому пластилін. Тепер, коли є вільна хвилинка, я займаюсь ліпленням. Зробила гарбуз, капустину, пару квіточок і дурника. Чекаю нових ідей, бо матеріалу ще багатенько.
Малий знайшов мою коробку з різнокольоровими дротами, нитками та бусинами. Такий собі набор для творчості (а де ідеї?).
Всім-зрозуміло-хто перевів мій телефон на режим "в літаку". Зазвичай я розмовляю по мобільному далеко не щодня (в мене не надто активне телефонне життя). Але за цю половину дня в мене набралось кілька пропущених викликів від трьох людей + смс. Дістатись до мене вдалось через стаціонарний телефон - він працює і доволі голосно.
Моя дурнувата рана на нозі, про яку я була б щаслива забути зовсім, знову мене непокоїть. Схоже вона якимось чином синхронізується із подіями на Донбасі - коли там чергове загострення, вона починає активно боліти, а коли там тиша - то і вона потроху загоюється. Коли воно вже скінчиться - невідомо, але хочеться вже нарешті.
Докладаю чималих зусиль для реалізації принципу "не втрачай теплу й суху частину осені". Чималих - бо зазвичай із завершенням літа я відчуваю нестримне бажання замотатись в плед, взяти книжку і кружку гарячого чаю та закуклитись до нової весни. Раніше це призводило до того, що теплу частину осені я переховувалась дома (а також на роботі чи в інсті), потім не витримувала перебування в чотирьох стінах і вилазила на вулицю. А там - холод, мокро і взагалі зима (брр). Тепер же я намагаюсь максимум (прийнятний для мене) гуляти на вулиці, щоб закуклюватись коли вже буде зовсім зимно. Подивимось, що з цього вийде.
Тиждень тому (вже тиждень) були на п'ятому концерті поетів. Знову 28-го (а це вже втретє). Класний звук (місцями not perfect але організатори швидко реагували на такі штуки) і крутезно-позитивні співаки. Люблю (слухати) цю групу, як в записах, так і наживо. Звичайно ж, зустріли на концерті Юсю з чоловіком. Це теж така традиція, від самого першого разу. Взагалі купа традицій з цими концертами - і всі приємні.
Вдома триває боротьба з силами хаосу. День за днем я прибираю і розбираю речі, але час і Данило грають проти мене. З одного боку, я досі не втрачаю надії на краще, з іншого - прибираючи щось вже очікую, що впорядкованим світ лишатиметься зовсім не довго. Кілька хвилин, годин або днів. Хай там як, це вже щось.
Є ще купа всяких штук, про які можно сказати чи написати. Але настрій минувся, тож я займусь чимось іншим. Ще подумаю, чим саме))
P.S. фото - просто асоціація для мого сьогоднішнього блакитного настрою.