пʼятницю, 21 листопада 2014 р.

Трохи непослідовно

День. Білий день на дворі. Небо синє-синє. Можно і треба іти на вулицю, поїхати туди. Відчувається: треба піти і поїхати.
Лишається тільки подолати свою інертність, домовитись зі свекрухою що до малого і тепло вдягтись.
Сил на будь-які подвиги немає від аж від слова "зовсім". Тілу треба щоб я сиділа чи лежала і мінімально рухалась. Тіло болісно переживає другий день других місячних. Поперек досі ображений на мене за вчорашнє - численні важкі коробки, які я тягала туди-сюди в рамках прибирання балкона.
Естет критично оцінює мій манікюр (давно пора оновити) зачіску, талію і колір шкіри. Чесно кажучи, я не завжди можу відрізнити мого естета від звичайнісінького банального критика.
Тож мені лишається загорнутись у плед з головою, сховавшись від самої себе. Це 100% неефективний спосіб вирішення проблем, але так мені буде принаймні тепло. А ще можно підспівувати пісні, що лунає в колонках.

Немає коментарів:

Дописати коментар