Понеділок

Понеділок вийшов насиченим. Зранку разом із сістером і малою відправились в банк. Банк довго морочив нам голову (власне більше сістеру, я в цей час присипляла малу) і так і не погодився зробити те, що нам потрібно. Забрати депозит в долларах в наш час - це велика проблема. Навіть якщо термін депозиту скінчився у червні, тобто банк і так тримав ці гроші на три місяці довше.
Потім ми ходили в ювелірку. Сістер вирішила зробити мені подарунок на день народження. Іронія в тому, що мій день народження у травні, а її буде завтра. Ми навіть знижкою іменинника скористались - 20%. Тож тепер у мене є гарненька каблучка. Мінус в тому, що до цієї каблучки є такі самі сережки і я тепер їх собі хочу.
Після ювелірки був час рибної лавки (тобто великого магазину "Дари моря") де ми придбали собі рибки на вечерю. Додому ми повернулись втомлені і голодні. Каріна повідомляла про свій стан доволі голосно, тож останні пару кварталів ми майже летіли (я кульгаючи). На підступах до будинку зустріли тата. Як виявилось, він домовлявся із сістером про зустріч, а я була не в курсі. Отже вдома ми швиденько перекусили і побігли-поїхали далі. Цього разу не тільки з візком, а й машиною. Сістер хотіла на СТО і в лікарню. Туди і потрапили.
Восьма вечора з нашим режимом відчувається приблизно як 10-11 зі звичайним. Це навіть якщо враховувати, що вдома я прокидаюсь приблизно в той самий час - о восьмій ранку. У сістера багато енергії та наполеонівські плани - не тільки зараз а й взагалі. Це чудово для неї але складно для мене - і завжди так було.