Їздили із сістером в магаз. Вона хотіла сумку, схожу на мою - її і придбала. Я собі теж купила - майже як у вішлісті. Малюнок як на фото, але побільше та сіро-коричневого кольору. Звичайно, я не втрималась і купила речей малому - олімпійку, футболку та шкарпетки. Начебто всі речі потрібні, хоча без них і можно було б обійтись. Не хочу обходитись...
Відсвяткували ДР хрещеника. Ось у кого купа іграшок, яка стає дедалі більшою. Збирали подарункові конструктори разом. Я з Іллюхою будувала будиночок, кумів зацікавила рятувальна станція "по інструкції", кум сконструював ескаватор (вибір Артема). Хай там як, але я досі обожнюю дитячі конструктори. Тож трохи шкодую, що в моєму дитинстві не було таких можливостей і водночас чекаю на той час, коли Дані буде цікаво у це гратись.
Довго вагались, чи брати на вчорашнє свято малого. Зрештою взяли, та приавильно зробили. Йому було весело і цікаво. За мене він хоч і чіплявся у фіналі, але більшою мірою через втому, ніж через щось інше. Спочатку ж взагалі зацікавився кицькою більше, ніж мамою. Забув мене трохи.
Донецькі бабуся з дідусем успішно повернулись додому. Дуже раді були їх побачити - вони прекрасні люди. Бабуся досі гарна, хоч їй вже більше семидесяти. Хоча ще питання, що зберігти з роками складніше - ясний розум, чи струнку фігуру. Хай там як, я їх дуже люблю. Переживаю щоразу, як читаю новини про чергові обстріли в їх районі (а вони там щодня). Сподіваюсь, що війна скінчиться і ми знову приїдемо до них в гості.
Такі ось мої справи. На цьому закінчуватиму цей пост, але можливо ще допрацюю попередній;)
Немає коментарів:
Дописати коментар