Будні

Черговий ранок розпочався близько восьмої години. Як би мені не хотілось зранку поспати подовше (хочаб до дев'ятої) дитина прокинається о сьомій і починає стрибати по ліжку та батькам. Перші півгодини - годину я продовжую дрімати "незважаючи ні на що". Потім все ж встаю і починаються ранкові справи.
Помити дитину, завантажити посудомийну та пральну машини, розкласти суху білизну по шафам, полити квіти, протерти стіл та поверхні на кухні, підмести та вимити підлогу, зібрати іграшки в коробки та контейнери, помити дитину, приготувати сніданок. Щоденна рутина, яка стає цікавішою через те, що син бере в ній активну участь.
Сьогодні є купа більш-менш наукових статей про те, що треба залучати дитину до повсякденних справ. Що краще займатись хатньою роботою разом, бо це розвває дитину та надає їй корисних навичок. Читати ці записи приємно, але факт в тому, що спільна робота з дитиною це скоріш необхідність. Якщо, звичайно, хочеш використовувати "вільний сонний час" на власний розсуд.
Тож я роблю ранкові справи разом з Данилом, потім відпочиваю під час його денного сну (лежу поряд, коли він засинає, а потім - займаюсь своїми справами), потім ми разом обідаємо і граємось, потім - гіляємо на майданчку і купуємо їжу на ринку і в маркеті. Тобто на вулиці ми також поєднуємо гру і мої обов'язки. На вечір в нас два можливих сценарія, залежно від того, чи заснув Даня одразу після прогулянки-ванни-їжі. Якщо так, то в мене настає "вільний вечір". В іншому випадку я щось роблю на кухні (зазвичай - готую, можу також прибирати) доки не побачу, що дитина втомилась і хоче спати. Тоді ми повертаємось до сценарія №1.
Це досить проста схема, перевірена часом - з певними варіаціями вона використовується вже рік - з того моменту, коли малеча почала повзати по квартирі. Такими є мої будні. Мені це подобається.